Мое село мое життя
На даний час сайт в процесі оновлення інформації
Герб Піщанського району
Зачарована долина
Піщанка розташоване за 160 км від Вінниці. З обласним центром має автобусне, залізничне сполучення. Піщанський район займає площу 595 км². Межує район зКодимським районом Одеської області, Республікою Молдова (з Придністровським регіоном) та Ямпільським, Крижопільським, Тростянецьким, Чечельницьким районами Вінницької області.
У селах району є багато джерел, ставків, в яких водяться коропи, карасі, товстолоби. Через територію району протікають річки Кам'янка, Окниця, Савранка. Майже 22% площ займають масиви лісів. Переважають мішані ліси: граб, ясен, липа, клен, дуб. В лісах водяться косулі, дикі свині, вовки, лисиці, куниці, зайці.
Багата місцевість на такі будівельні матеріали: пісок, глину, вапняк. Грунти переважно чорноземні. Грунтово-кліматичні умови сприятливі для ведення сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур, цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва, виноградарства.
На території Піщанського району розташоване лісове урочище, пам'ятка природи «Княгиня» з мальовничими краєвидами, утвореними різноманітними насадженнями на кам'янистих схилах з численними насадженнями рідкісної австрійської сосни та чисельними джерелами мінеральних вод, а також заказникГарячківська Дача, пам'ятка природи «Зачаровна долина».
В історичних джерелах Піщанка вперше згадується в 1734 році під назвою «Піщана». Через 50 років село стало називатись Піщанкою. Цей населений пункт колись був власністю Конецпольських, пізніше Любомирських. Наприкінці 18 століття Піщанка була передана в державну казну, в половині XIX ст. передана в довготермінову оренду генералу С. Вязмітінову, згодом знову належала казні. З воз'єднанням правобережної України з Росією Піщанка увійшла до Ямпільського повіту Подільської губернії.
У 50-х роках 19 століття Піщанка стає волосним центром. З 1897 року діяла школа грамоти для дівчаток, також було училище. Зростає матеріальний і культурний рівень життя населення. У період колективізації у селищі було організовано чотири колгоспи, котрі у серпні 1950 року об'єднанні в колгосп ім. Хрущова, а з 1958 року його перейменували в ім. Щорса.
У 1962 році район було приєднано до Крижополя, з 22 грудня 1966 року знову відновлено.
Музей - садиба Павла Муравського
Ідея створення Меморіальної садиби-музею виникла 15 років тому, коли Федір Іванович Ущаповський, художній керівник народного хору «Діброва» та народного вокально-інструментального ансамблю «Лаври», Заслужений працівник культури України та Заслужений діяч мистецтв Придністровської Молдавської Республіки, разом із Катериною Борисівною Семко, художнім керівником дитячого хору, Відмінником освіти України, брали участь у роботі Республіканського семінару керівників хорів, що проводився в Харкові під керівництвом Павла Івановича Муравського.
На той час ще стояла стара хата, в якій народився й прожив дитячі роки Павло Муравський (Моравський), надвірні будівлі, які ще можна було б відновити та облаштувати садибу-музей. Проте ініціатор проекту Ф.І. Ущаповський зіткнувся з труднощами, пов'язаними з нерозумінням чиновників як у районі, так і в області. Ідею вдалося втілити в життя аж тоді, коли стало відомо, що П. І. Муравському присвоєно звання Герой України. На сесії Піщанської районної ради було розглянуто й підтримано лист-звернення Ф. І. Ущаповського до депутатів районної ради про створення Меморіальної-садиби музею П. І. Муравського на його батьківщині в селіДмитрашківка та виділено з районного бюджету 10 тисяч гривень для започаткування цієї справи. На превеликий жаль, хата вже була розвалена, залишилися тільки погріб та напівзруйнований хлівець.
За громадської ініціативи утворено Організаційний комітет зі створення Меморіальної садиби-музею Павла Івановича Муравського. Будівництво та облаштування меморіальної садиби-музею розпочато в липні 2009 року. На місці садиби видатного земляка зібралися учні та вчителі місцевої школи, сусіди П.І. Муравського, голова Піщанської районної ради, голова Організаційного комітету В. М. Кирнасівський, голова села О. М. Луньова та ініціатор цієї справи Ф.І. Ущаповський.
Було проведено збори, приурочені початку будівництва, де наголошено на тому, яку важливу, потрібну справу розпочинають односельці П. І. Муравського. А справа була непроста, оскільки довелося прибирати залишки старої хати й на місці будувати нову.
На 95-літній ювілей П.І. Муравського до Києва прибула делегація від Піщанського району. Вітаючи ювіляра з днем народження, даруючи йому запашний коровай на вишитому подільському рушникові та його портрет, створений Ф.І. Ущаповським, земляки порадували Павла Івановича, що розпочато будівництво хати, де буде створено Меморіальну садибу-музей його імені. Великого маестро до сліз схвилювала ця новина, й він перейнявся бажанням по змозі допомогти землякам у цій справі.